Close
Exit

Проєкт Юрія Повали

lat-povala-03

Проєкт базується на кількох принципах:

1. За основу береться українська мова (не кириличне письмо, а сама мова як явище).
2. Приймається до уваги досвід інших слов’янських абеток.

Про особливості:

1. Звук /ɪ/ (позначення згідно International Phonetic Alphabet) позначається через латинське i.
Пояснення: злиття старих /ɨ/ та /i/ відбувалося в напрямку підняття. За традиціями слов’янського запису в латиниці та кирилиці вони мають такі відповідники:
кирилиця / латиниця / IPA
ы                    y                /ɨ/
и                     і                /ɪ/
і                      í                /i/
тому, латинське “і” приймається до запису того ж звуку, який в кирилиці позначається через “и”. Усталений запис через ігрик категорично відкидається через його одну важливу річ – такий запис вперше з’явився в проекті пана Лозинського, котрий підлаштовував польське письмо під тодішню кирилицю, роблячи таким чином псевдо-польську транслітерацію. Далі його ж наслідував Їречек, звідки ця ідея рознеслася майже всіма іншими проектами. Сама ідея не відповідає концепції запису та фонетичному розвитку мови.

2. Звук i записується через латинське í (див. відповідники). Більше того, в українській мові відбувся процес переходу ятя/е в “і” (див. í). Аналогічний процес відбувся і в чеській, де це явище позначається через í, що в цілому добре вкладається в концепцію запису. Пізніше цей процес зачепив і перехід о-у-і (як в словах: мій, дім і т.д.); в тих випадках теж пишеться í, розділення за етимологією немає.

3. Використання діакритики.
а) Головним та найчисельнішим діакритичним знаком є гачок. З ним пишуться наступні літери: š, č, ř, ž, ť, ď, ľ, ň.
б) Другорядним діакритиком є чарка (акут). З нею пишуться наступні літери: ś, ć, ź, í, ú (про використання на письмі див. далі).
в) Додатковим недіакритичним символом є ł (використання див. далі).

4. Запис g, h в іншомовних словах.
В словах іншомовного походження g/h пишуться відповідно оригіналу. Наприклад, gol (гол), hit (хіт), hol (хол), hokej (хокей), geología (геологія). Вибір вимови залишається за мовцем. В пріорітеті правильна вимова.

5. Вживання ł.
Так історично склалося, що українська мова має три варіанти звуку /l/, а саме: твердий /l/, м’який /lʲ/ та огублений /w/. В кирилиці огублена “л” позначається через “в”, що, наразі, спричиняє помилкове прочитання цього звуку як “ф”. Наприклад, /vɔfk/, /xɔdɪf/, /rɔbɪf/ і т.д. Відповідно ł вживається там, де “л” огублюється. Наприклад, šołk, píšoł, bavołna. Таким чином уникається хибна вимова, зберігається графічна близькість при часуванні дієслів (chodił-chodila) та уникається перетягування невдалих рис української кирилиці на латинський правопис.

6. Вживання ú, u, v.
В українському правописі існує кілька недоліків щодо звуків /w/, /v/, /u/. Зокрема, чергування у/в в залежності від позиції. Правило недосконале та більше нагадує купу виключень з елементами правила. Носії мови не вміють правильно чергувати літери та разом з тим правильно вимовляти ці звуки в тих позиціях. Позицій для них можна виділити дві: сильна та слабка. Для /v/ сильна позиція – це позиція між голосними, коли звук не вдається до огублення. Для /u/ – це позиція між приголосними. В інших позиціях (слабкій) вони огублюються. Для уникнення хибної вимови вводяться такі символи та правило до їх вживання: u, ú, v.
а) Вживання регулюється етимологічно. Наприклад, zautra /zawtra/ (ет. за + утро), včora /wt͡ʃɔra/, učiteľ /wt͡ʃɪtɛlʲ/, účeň /ut͡ʃɛɲ/.
б) В слабкій позиції (на початку слова перед приголосною чи всередині слова перед приголосною, але після голосної) v, u огублюються.
в) Ú позначає звук /u/ там, де за правилами він мав би огублюватися, але цього не відбувається. Наприклад, účeň /ut͡ʃɛɲ/, Úkrajína /ukrajina/, де замість очікуваного огублення звук зберігає свою якість.

7. За основу береться позначення м’якості на приголосних. Наприклад, kuťa, robiťśa.
Вийняток №1: í пом’якшує попередню приголосну. Наприклад, míj, dím, tvíj, tíľki, sídlo, nímij.
Вийняток №2: “i+голосна” використовується для пом’якшення в випадках типу sviato, Zaporížžia, zbížžia.

8. В запозиченнях, де в оригіналі були буквосполучення іа, іо, іе, іу і т.д. пишеться í+голосна. Наприклад, geología, teoría, radío.

9. Дифтонги в запозичення пишуться відповідно оригіналу. Наприклад, auto, autentičnij.

10. В бездіакритичному письмі діакритики просто пропускаються, як це робиться в неформальному листуванні в інших мовах.

Короткий приклад тексту:

Fonetična sistema sučasnojí úkrajínśkojí movi, vkľučajuči líteraturní normi j dejakí díalektní osoblivostí, nalíčuje 38 osnovnich fonem: 6 holosnich ta 32 priholosnich; dodatkovo viznačajuť 13 priholosnich fonem v pereferíjníj pídsistemí, ale ísnujuť j ínší pohľadi na fonemnij sklad úkrajínśkojí movi.

Відповіді на можливі запитання:

1. Чому ň, ř? – Гачок береться за головний діакритичний символ. Він використовується в більшості символів з набору “розширина латиниця”. Якщо змінювати систему під “гачок для шиплячих, чарка для м’яких” – потрібно змінювати і позначення для ď, ť, ľ на позначення через чарку. Ці символи мають меншу поширеність та підтримку в юнікоді.

2. Які абетки бралися за приклад? – Чеська, словацька, хорватська та польська. З кожної з них було взято подібні риси та відкинуто відмінні (наприклад польське розрізнення ы-і чи довгота голосних в чеській/словацькій; власне риси, які відсутні в українській).

3. Чому не писати “и” через ігрик? – Як вже казалося раніше – це риса з польських підлаштувань. Більше того, згідно Ф.Д. Климчука за фонетичним розвитком ы-і слов’янські мови можна розділити на північні та південні. Українська, разом з чеською, словацькою та всіма південно-слов’янськими, належить до південної групи. Відповідно в питанні позначення звуку /ɪ/ орієнтація була на мови цієї групи, а не польську/білоруську чи будь-яку іншу мову з іншим розвитком.

4. Українська і білоруська мови схожі, чому латинки доволі відрізняються? – Бо. Вище було згадано, що білоруська відноситься до іншої групи фонетичного розвитку, хоча взаємозрозумілість між мовами на рівні вище середнього.

5. Чому не окремий символ для /w/? – Вичерпних правил вживання цього звуку немає, хоча він зустрічається часто. Ситуація сильно різниться від мовця до мовця. Тому його краще розділити в записі згіно етимології.

Обговорення

Go top