Close
Exit

Паспортний

Стандарт транслітерації, прийнятий Кабінетом Міністрів України у 2010 році. Застосовується як трансліт для закордонних та дипломатичних паспортів.

Latynka-pasportnyj

Кабінет Міністрів 27 січня 2010 року України видав постанову, в якій впорядкував правила транслітерації української абетки латиницею, затвердивши таблицю транслітерації. Ці правила застосовують зокрема для видачі закордонних паспортів громадянина України.

Головною особливістю цього стандарту порівняно із історичними латинськими абетками є те, що в його основу покладено англійський правопис, а також повністю упущено пом’якшення м’яким знаком. Апостроф також не відтворюється.

Буквосполучення “зг” відтворюється латиницею як “zgh (наприклад, Згорани – Zghorany, Розгон – Rozghon) на відміну від “zh” – відповідника української літери “ж“.

Й та йотовані я, ю, є, ї на початку слова позначаються як Y, Ya, Yu, Ye, Yi; в усіх інших позиціях – i, ia, iu, ie, i відповідно.

Вади офіційної системи

Офіційна система української транслітерації ґрунтується, скоріше, на політичних, ніж на наукових засадах та має занадто тісну прив’язку до англійського правопису.

Мотивацією такої тісної прив’язки слугують аргументи, буцімто, по-перше, якщо англійська мова в теперішньому глобальному світі є міжнародною, то всі транслітераційні стандарти мусять бути суворо підпорядковані нормам англійського правопису (хоча, наприклад, китайська латинка має цілу низку відступів від цих норм — це стосується, насамперед, вимови літер Q чи X), а, по-друге, іноземці буцімто не зможуть правильно прочитати наші власні назви, якщо вони записуватимуться не за правилами англійського правопису.

Такий підхід можна пояснити також звичкою вважати латинку алфавітом конкретної іноземної мови, а не просто системою письма. Проте вищезгадана мотивація є цілком безпідставною, адже в переважній більшості латинописних мов прийнято зберігати оригінальне написання іншомовних власних назв.

Ще одна вада полягає в тому, що ця система не дає можливості недвозначного відтворення оригінального кириличного написання, коли одне й те саме латинізоване написання може бути транслітеровано назад у кирилицю одразу в кількох варіантах:

  • Siava Siantovych — Сява Сіантович, Сіава Сянтович;
  • Zaitsev — Зайцев, Заіцев, Заїцев, Зайтсев, Заітсев, Заїтсев;
  • Rudko — Рудко, Рудько;
  • Bulkin — Булкін, Булькін;
  • Vyshnevsky — Вишневскі, Вишневски, Вишневський, Вишневські тощо.

У такому випадку можливість зворотньої автоматичної транслітерації назад у кирилицю за допомогою комп’ютера повністю виключається.

Крім того, офіційний варіант української латинки поширюється фактично лише на англійську мову, натомість в усіх інших мовах українські власні назви продовжують транскрибуватися за правилами конкретної мови, що суперечить світовій практиці зберігати єдине латинське написання конкретної власної назви в усіх мовах.

Прогама транслітерації

Джерело

Обговорення

Go top