Close
Exit

Прочитавши чимало відгуків, роблю висновок, що аргументи противників переходу на латиницю такі:

1) кирилиця — це наш спадок від Київської Руси, перейшовши на латиницю, ми не зможемо читати стародавні документи;
2) китайці, японці, корейці, грузини, араби й инші не відмовляються від своїх знаків передавання мови, тому ми маємо чинити так само;
3) російськомовні не захочуть «розбиратися» з латиницею, тому не перейдуть на українську;
4) на святе руку підіймаєте, калічите мову!!!

Спростування

1.

Треба розуміти, що сучасна кирилиця не є тією, якою користувалися в часи Київської Руси. Тодішня абетка містила багато букв, якими ми не користуємося, тому жодний українець без підготовки не зможе відразу почати читати стародавні документи (можливо прочитати лише окремі слова). Та й чи багато з нас читали їх в оригіналі? Зазвичай такі документи подаються ТРАНСЛІТЕРОВАНИМИ або навіть перекладеними.

Окрім того, перехід на латинську абеткову систему не означає забуття кирилиці. Аргумент про забуття, м’яко кажучи, виглядає непереконливим, адже теперішні історики можуть читати й давніші писемності, якою є, наприклад, писемність Стародавнього Єгипту. Ви не забудете кирилицю, почавши читати латиницею, а майбутнім поколінням істориків вивчити писемність Київської Руси буде не важче, ніж чужоземцям вивчити теперішню українську абетку.

Для того, щоб читати пам’ятки новітньої історії, вивчати сучасну кирилицю не доведеться, адже вже зараз майже всі книги є оцифрованими, мине ще трохи часу — оцифруємо 100%. Завдяки розвитку комп’ютерних технологій, транслітерування таких книг можна виконувати навіть у дійсному часі. Тобто розгортаєте книгу, що написана однією абетковою системою, а бачите вже иншою.

2.

Для китайської, японської та инших мов, насправді, існують проєкти латинкової писемности. Так, наразі вони не є чинними, але ними часто послуговуються мовці через зручність, яка, чи не найбільше, виявляється, наприклад, у Всемережжі. Таким чином, існують підстави вважати, що вживання латиниці в однойменних країнах щодалі частішатиме, а отже проєкти незабаром можуть набути чинности (можливо, за винятком Китаю).

Зрештою, писемність цих народів не має одного значного недоліку, який має наша з вами писемність — кирилиця. Унаочню прикладом: от як ви визначите, MBC — це ем-ве-ес чи ем-бе-це (для любителів англійської: ем-бі-сі)? АРІ — це а-ер-і чи а-пе-і (ей-пі-ай)? Як бачимо, у кирилиці та латиниці однаковий на вигляд знак (або майже однаковий) може позначати різні звуки. Це завдає клопоту не лише через абревіятури, а й деякі слова. Багато людей навіть уважають, що між цими буквами немає жодної різниці, тому часто змішують кирилицю з латиницею, що призводить до «неправильної» індексації веб-сторінок пошуковиками тощо.

Випереджаючи критиків: суть не в тому, як ви називаєте букву, а в тому, який звук вона позначає. Для прикладу, не всі знають, що наша Й зветься йот.

3.

Вибачте, але російськомовні й так не переходять на українську, а змосковщення просувається дедалі швидше. Чи допоможе перехід на латиницю повністю зупинити це просування — я не можу бути впевненим, але це, щонайменше, не зашкодить, оскільки латиницю всі й так знають. Невже хтось не читав транслітерованих SMS від мобільних операторів, банків тощо?

Гадаю, ні для кого не є таємницею те, що значною мірою на становище мови впливають ЗМІ. Я б навіть сказав, що вони чинять вирішальний уплив, бо мова не розвивається, якщо нею не створюють культурний продукт, а спілкуються лише в побуті з дідусями, бабусями та батьками.

Ніхто не зможе заперечити також того, що са́ме Всемережжя стає головним джерелом інформації (чи вже стало?). Особливо помітний його вплив на молоде покоління. Тобто саме на тих українців, які незабаром визначать наше мовне майбутнє.

Останніми роками кількости україномовного вмісту в мережі помітно побільшало, але, зазвичай, підтримання його доступности виявляється неокупним через малу кількість читачів. Поміркуймо, чому так відбувається: справа в тому, що головним джерелом відвідувачів є пошуковики (предовсім Ґуґл), а отже саме від них залежить те, вміст якою мовою читатимуть українці.

Скажімо, шукаєте ви «День СБУ» (це сьогодні тренд) і, хоча слова ці різні в українській і московитській мовах, бо по-різному звучать, але пишуться вони однаково й тому пошуковики не відрізняють їх, а отже показують знайдене обома мовами. Оскільки часто сторінки мосоковитською через об’єктивні обставини мають більший PageRank, то й показуються вище. Людям лінь щоразу обирати «Сторінки українською мовою» або переходити на 2, 3, 4 сторінки, щоб знайти шукане українською, тому вони переходять на ті сторінки, які їм пропонує пошуковик першими. Перехід на латиницю може закрити це питання, а отже сприяти розвиткові та поширенню української мови.

Окрім того, це дозволить усунути недолік, про який я писав у п. 2, а також дасть змогу зняти питання змосковщення вимови, якщо врахувати помилки, які були допущені в чинному правописі. До них я відношу, зокрема, вживання букви Щ, яку тепер багато українців вимовляють так само, як і московитську Щ, замість [шч]. Також було б доречно ввести окрему букву для У нескладотворчого (наприклад, W) та писати її перед приголосними та наприкінці слів після голосних. Це дозволило більше не чути таких мовних покручів, якими є [зробиф], [буф], [мафпа] тощо.

4.

Стверджувати, що кирилиця є якоюсь святою писемністю, — це ставити собі діягноз… Чому б таким людям не стати ближчими до «святости» та не почати розмовляти церковнослов’янською?! Будь-яка абетка є лише способом передачі мови на письмі. І писатимете ви українською мовою, користуючись кирилицею, латиницею, чи арабицею — це все одно буде українська мова. Від того вона не стане ані церковнослов’янською, ані латинською, ані арабською.

Підсумовуючи додам, що досі не бачив того варіянту української латиниці, яким хотілося б писати, але я, безумовно, підтримую зміну правопису, бо бачу в ній об’єктивну потребу.

——————–

Запрошуємо всіх охочих долучатися до дискусії. Надсилайте свої тексти на адресу latynka.tak@gmail.com

Обговорення

Go top