В чому полягає сепаратизм латинки?

У мене є знайомі за кордоном, з якими і так доводиться листуватися латинкою, бо вони не мають відповідної клавіатури. Я того не люблю, чесно кажучи, і такі листи читаю дуже приблизно, але колись у мене так було і з українською мовою, а тепер я вже і російською вірш написати не можу, бо підвисаю.

Навіщо українцям латинський алфавіт?

Кирилиця не є власне українським витвором, її нав’язали разом із православ’ям. Створена вона учнями Кирила і Мефодія – на основі візантійського уніціал. Це по суті великі грецькі літери, якими стали записувати слов’янські тексти, не роблячи розрізнення між великими та малими літерами.

Нумо, напишіть щось latynkoju

Тисяча років – це таки дуже багато. Стільки вже часу кирилиця домінує в українській писемності і не збирається здавати позиції. Ще тоді практика довела – це набагато зручніше, ніж дивна та закарлючкова глаголиця, яка, згодом, відійшла у небуття.

Код приналежності / Kod prynalezhnosti

Журналісти вміють здивувати. Дзвінок: яка Ваша думка щодо запровадження в українській мові латинської абетки? В першу мить ледь не розсміявся - ото знайшли актуальне питання! В країні у всіх свої проблеми: у кого війна, у кого “Контактікі”, у Рената он ващє заводи віджали – а ви тут з якоюсь латинкою!

Геть від Москви! «Буквально»!

З часу розвалу Радянського Союзу від кириличного письма вже відмовилось майже десять країн, серед яких Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Молдова. Натомість кириличним правописом офіційно користуються лише у 12 країнах світу: в Україні, Росії, Білорусі, Сербії, Таджикистані, Монголії, Македонії.

Прямим текстом: Від кирилиці – до латинки

Щоб відірватися від Росії, Казахстан переходить із кирилиці на латинку. Чи не пора нам теж подумати про те, аби назавжди відірвати наступні покоління українців від кириличної імперії зла і стати частиною європейського простору латинки?

Soliaris

Stanisław Lem

Kiberiada

Stanisław Lem

Vtračenyj svit

Arthur Conan Doyle

Tajemnyčyj ostriv

Jules Verne

Faust

Johann Goethe

Narid čy čerń?

Pry peršomu pohliadi na dijsnisť ce pytannia ne daje nam pokoju. Vono vrizajeťsia v našu svidomisť, vono peresliduje nas vdoma, na vulyci, v ustanovi, na bazari, u tramvaji… Na kožnomu kroci našych tragičnych budniv u peršu čerhu bačymo čornym po bilomu pysane: Chto my? Narid čy čerń? Nacija čy masa?…

Elegija

U hrudni zhnyla zyma, i tychyj stepovyj horodok znityvsia v oblozi movčaznych neruchomych chmar: – nahnav viter iz dalekych Aľpijśkych hir, čerez Karpatśki verchivja, čerez Dunaj. Pryjšlo Rizdvo. Zidchaly dzvinyci, i promerzlo ževrila žura: sum nespokijnoji zemli.

Etiud

Čorni graty rozpanachaly nebo. Červono-roževe vono tiahnulo, manylo. Spišyly bili lebedi-chmarky. Za soncem plyvly radisť, nadiji — za obrij. V kameri rozislala svoji ryzy toska. čorni graty rozpanachaly dušu. Po ulyci: Anons… gastroli… Alegri… — plakaty… plakaty… A v kameri — klišči, “hycelia” zaščemyly dušu jak zatravlenu sobaku.

Utoma

Duša moja vtomlena — i naviť toj žaľ, ščo počuvaju, nahaduje lyš usmich, zastyhlyj na oblyčči mercia… Ja maju žaľ do neba, bo chmary, ščo prochodiať po niomu, ne lyšajuť tam žodnoho slidu: vono znov staje jasnym j blakytnym.

Problema chliba

Večir. Dopiru povernuvsia z hulianky. Bulo cikavo. Ja jšov, a obabič vulyci rozsilysia veletenśki, stooki žaby. To — Budynky, ščo jich nič i spliuščyla, j pryposadyla. I vse misto zdavalosia sviatkovym zbihovyśkom žab iz bezkrajich triasovyn.

Taras Prochaśko: Niščo, krim movy, ne robyť Ukrajinu čymoś unikaľnym

Pryjniato vvažaty, ščo v Ukrajini tiažko žyty, tomu my z rozuminniam stavymosia do tych svojich spivhromadian, jaki z Ukrajiny vyjiždžajuť zarady kraščych umov, zarady liudśkoji samorealizaciji, zarady unyknennia nebezpek i trudnoščiv.